|
Іван Григорович-Барський
Народився 1713 року в містечку Літковичах у родині вихідців
з міста Бар на Поділлі. Близько 1715 року сім'я переїхали до Києва. Батько
майбутнього архітектора був заможним крамарем і старостою соборної подільської
церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Як і його старший брат Василь, Іван
навчався у Києво-Могилянській академії. Окрім усього іншого, Академія давала
пристойний рівень мистецької освіти.
Спробував себе в архітектурному мистецтві вже у зрілі роки.
До того служив у магістраті, одружився, налагодив сімейний побут (був батьком
15 дітей). А потім, пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, приступив до
самостійної творчості.
«Трудившийся
в разных строениях, воду привел в различные места в города сем от различных
источников с-под гор, а потом строил каменные церкви, колокольни и покои.
Первую церковь зделав у Кирилловском монастыре, з зводницею и брамою, и
погребами, церковь Покровскую и Набережно-Никольскую; у Козельце церковь
штукатурнею украшал и тынковал, и колокольню вновь построил, у Золотоношском
Красногорском монастыре церковь, колокольню у Петропавловськом монастыре, у
Соборно-Успенском соборе с церквою. Ещё магазин городской и гостинной дом,
жилые покои Греческому монастирю и Юрию Дранчев»
Починається перелік з водогону, який він влаштував у
1748—1749 роках на Подолі. Її частиною був фонтан-запобіжник, над яким зодчий
збудував вишуканий цегляний павільйон. На даху павільйону було встановлено
статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав янгол. Вже на
початку 19 століття янгол поступився місцем Самсонові, що роздирає пащу леву.
Близько 1760 проводив будівельні роботи у Кирилівському
монастирі на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву,
збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою
церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї памятки часів
Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, де був старостою його батько.
На жаль, ані брама, ані дзвіниця не збереглися. Так само не
збереглися монументальна дзвіниця Петропавлівської церкви на сучасній
Притисько-Микільській вулиці (там тепер військова частина) та дзвіниця
Успенської церкви на Контрактовій площі (її знесли після пожежі 1811 року;
контур споруди викладено бруківкою біля відтвореного храму Богородиці
Пирогощої).
З наявних нині будівель Григоровича-Барського привертає
особливу увагу Покровська церква (1766) на однойменній вулиці. Немає сумніву,
що на зодчого справив певне враження славетний петербурзький архітектор
Растреллі, за чиїм проектом зводилася Андріївська церква. Просто з Покровської
вулиці можна побачити разом витвори Растреллі і Григоровича-Барського та знайти
деякі спільні риси — зокрема, напівкруглі вигнуті фронтони. Але, як зауважив
мистецтвознавець Федір Ернст, «розробка фасаду не має нічого спільного зі
стилем Растреллі: своєю спокійною, ясною краскою вона наближається до епохи
класицизму, а трибанна система надає їй типового українського колориту». Дуже
приємне враження справляють затишні ґаночки обабіч церкви.
Так само на Подолі збереглася й Набережно-Микільська церква
(1772—1775) на вулиці Григорія Сковороди. Щоправда, вигляд цієї стрункої
будівлі було дещо змінено пізнішою перебудовою бані у візантійському стилі.
Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний
склад по вулиці Братській, 2. а старий гостинний дім біля Межи гірської вулиці
та житлової оселі Грецького монастиря і Юрія Драчеві, що стояли на Контрактовій
площі, давно втрачено. Кілька гарних споруд традиційно приписують зодчому через
близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер лаври,
залишки церкви Костянтина й Олени на розі вулиць Щекавицької та
Костянтинівської (Фрунзе) тощо.
Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій
Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами Києва (у
Межигір‘ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно плідно.
Видатний зодчий хворів та був при смерті у травні 1785 року.
Проте йому вдалося одужати і прожити ще шість років. У 1787 році Київський
магістрат надав архітектору підтвердження його шляхетного походження. Іван
Григорович-Барський помер 10 вересня 1791 року.
| |