Меню сайту
Друзі сайту
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Форма входу

Варфоломій Растреллі



Ніхто з архітекторів XVIII століття не мав такої слави як Варфоломій Растреллі. Можливо, саме через те, що він жив і творив у свою епоху. Був не тільки її архітектором-оздоблювачем, а й творцем моди - того без чого "галантне століття", не могло існувати. Саме тому політ растреллівської творчості був таким довгим і вдалим. Задовольняючи примхи російських монархів та їх фаворитів він створив такі архітектурні шедеври як славнозвісні палаци Петергофа, Царського села, Зимовий палац, Смольний монастир, будинки-палаци Строганова й Воронцова в Петербурзі, Андріївську церкву в Києві й ряд великих будинків у Прибалтиці. На усіх цих роботах він залишив свій "підпис" - пишне "растреллівське" бароко.

Варфоломій Варфоломійович Растреллі (Франсуа-Бартоломео де Растреллі) народився у Франції, у 1700 році в родині італійського скульптора Карло-Бартоломео Растреллі. Ймовірно, архітектурну освіту, юний Растреллі здобував за кордоном. У 1776 році батько із сином прибули до Росії на запрошення російського царя Петра Першого. Суворий Петро наказав, щоб приїжджі "...часу даром не втрачали і даремно не жили". Тому Бартоломео Растреллі, його помічник Петро й син Франческо ледве не наступного дня приступили до роботи. Їм доручили будівництво царської резиденції у Петергофі. Але будівельна кар'єра Рестреллі- батька, який керував будівництвом, незабаром перервалась, у зв'язку з приїздом із Парижу Леблона, призначеного "генерал-архітектором", якому не сподобалась виконана робота. І Карло-Бартоломео Растреллі змушений був повернувся до своєї старої професії скульптора.

Растреллі-син в ці роки був діяльним помічником батька, виконуючи разом із ним роботи з приватних замовлень. За перші 20 років життя в Росії він побудував самостійно тільки один палац у Петербурзі: для молдавського князя Дмитра Кантемира. Але вже ця робота принесла йому успіх. Популярність Франческо як майстра дивних архітектурних фантазій спонукала нову російську імператрицю Анну Іоаннівну замовити архітекторам (батьку та сину) Растреллі зимовий будинок у московському Кремлі, літній - на окраїні Москви в Лефортове (1713) і Зимовий палац у Петербурзі (1733). На жаль, жоден із них не встояв до наших днів. Палаци так сподобалися імператриці та її оточенню, що фаворит імператриці герцог Ернст Бірон побажав, щоб Франческо Растреллі звів для нього два палаци в Курляндії: у Рундалі та в Мітаві. Зрештою, саме тут почалися перші серйозні пошуки нового архітектурного стилю, що остаточно затвердився через півтора десятиліття. Незважаючи те, що за цю роботу Растреллі отримав звання обер-архітектора імператорського двору, в тих будівлях не було ще того злету, тих блискучих віртуозних рішень, якими відзначена подальша творчість молодого Растреллі.

У 1741 р. Растреллі повертається до Петербургу. Першою роботою після повернення з Курляндії була будівля Літнього палацу - зменшеної копії знаменитого палацу Людовіка XIV у Версалі. Уже в спорудженні цього палацу Варфоломій Растреллі виявив себе як винятково вмілий архітектор. Він вдало поєднав складно скомпонований палац з корпусами різної величини, із парадним двором, портиками й багатим архітектурно-скульптурним оздобленням. З цього моменту можна відзначити пристрасть Растреллі до віртуозного й багатого декору своїх будинків. Кругла скульптура, усіляка ліпнина, вази й інші деталі з винятковим багатством прикрашають його витвір. Колірне й архітектурне багатство вражає своєї життєрадісністю та силою. За будівлею Літнього палацу Растреллі будує Анічковий палац, проектує й будує палац для Воронцова, Бестужева-Рюміна й ін. Ці витвори архітектурного мистецтва об'єднує єдиний стиль неперевершеного будівничого.

Спроектована ним у 1744 р. Андріївська церква в Києві показує, що талант Растреллі досяг свого апогею. Прибувши до Києва, Растреллі насамперед поспішає до Лаври. Мистецтво лаврських іконописців і будівельників, особливості стародавніх і оновлених Петром Могилою та Мазепою київських храмів із їхніми унікальними мозаїками, фресками, декором живлять творчу думку генія. Одночасно він робить ескізи для креслень майбутньої Андріївської церкви. Остаточний варіант проекту був готовий до літа 1748 р. Улюблені кольори Растреллі - блакитний, білий і золотий роблять церкву чепурною і дивовижно гармонують із київським небом. Фахівці справедливо вважають Андріївську церкву мало не найкращою церковною спорудою у творчому доробку майстра. За своєю художньою виразністю, сміливістю й оригінальністю задуму Андріївська церква вважається одним із шедеврів вітчизняного зодчества XVIII століття. Довершеність ліній, чіткі пропорції, дивовижна гармонія форм із навколишнім ландшафтом принесли цій пам'ятці всесвітню славу.

Паралельно Растреллі бере участь у створенні нового палацу в Петергофі (1747 - 1752 р.). Невеликий палац, збудований колись Леблоном для Петра, Єлизавета вирішила зберегти, перешикувавши, однак, усе спорудження в грандіозну царську заміську резиденцію. Растреллі з винятковою майстерністю впорався з поставленим завданням. Ошатний будинок, що простягнувся на 300 метрів, велично підноситься на високому березі. Його фасад звернено до безкрайніх морських просторів. Недарма відомий мистецтвознавець і художник XX сторіччя Олександр Бенуа писав: "Петергоф ніби народився з піни морської. Петергоф - це резиденція царя морів".

Ще йшли роботи в Петергофі, а нетерпляча імператриця вже побажала, щоб обер-архітектор терміново взяв участь у перебудові старого палацу в Царському Селі. П'ять років працював Растреллі над самою розкішною заміською резиденцією російських царів - Єкатерининським царскосєльским палацом. Крім грандіозного палацу, довжиною в 740 метрів, він звів довкола нього ще кілька ошатних павільйонів: Ермітаж, Грот, Катальну гірку, Монбижу. Растреллі виявив себе як неабиякий майстер декоративного оздоблення. Він ніде не повторює використані форми орнаменту, різьблення, ліпнини. Янтар, золото, шовкові тканини, гобелени, дзеркала служили засобами оздоблення як грандіозних зал, так і невеликих кабінетів. Увага майстра приділялась навіть найдрібнішим деталям палацу: свічникам, дверним ручкам, ґратам тощо. На жаль, цей неперевершений витвір архітектури, втім як і Петергофский палац, загинуло, спалене німцями в 1942 р.

Водночас за наказом Єлизавети він працює над зведенням Смольного монастиря. Однак замість скромної й строгої обителі був збудований новий палацовий комплекс. Храм підноситься в центрі хрестоподібного двору, утвореного двоповерховими келіями, дуже схожими на невеликі заміські палаци. Стрункий і ошатний величезний собор здається дуже легеньким, здатним у будь-яку мить відірватися від землі. На жаль, Растреллі не вдалось закінчити свій задум: не були оброблені інтер'єри і залишилася тільки в моделі ажурна 140-метрова дзвіниця. Гроші знадобилися на війну з Пруссією (1756-1762) і для будівництва нового Зимового палацу. Однак навіть десять років потому інший відомий архітектор класичного Петербургу Джакомо Кваренги, проходячи повз собор Смольного монастиря, щоразу з повагою знімав капелюха зі словами - " -Це велика архітектура!".

Не меншу майстерність Растреллі виявив у будівлі міських будинків. До наших днів збереглися палац графа М. Воронцова, будинок придворного постачальника Г. Штегельмана на Мийці, палац графів Строгановых на Невському. Останнім, найвеличнішим будинком Растреллі був Зимовий палац (1754-1762 р.). Історія його створення примітна і тим, що розкриває одну з рис характеру Растреллі. Цікавий співрозмовник, товариський та доброзичливий, він був добре прийнятий у суспільстві. Однак, на службі архітектор ставав твердим і навіть деспотичним. Збереглося чимало його різких повідомлень із погрозами кинути роботу через відсутність досвідчених майстрів, необхідних матеріалів і брехливих відписок чиновників з обіцянками "негайно" все виправити. Але заради перетворення в життя своїх задумів він умів бути терплячим, дипломатичним і навіть улесливим. Єлизавета замучила його нескінченними вимогами добудувань і переробок у старому Зимовому палаці і ніяк не погоджувалася на спорудження іншого. Растреллі безмовно задовольняв її примхи, але поволі вселяв імператриці, що зведення нового, пишного Зимового палацу - її давня й заповітна мрія. І зрештою, Єлизавета йому повірила. Палац заклали в 1753 році на місці колишнього, часів Анни Іоаннівни. У квітні 1762 року в ньому оселився новий російський імператор Петро III. Палац став головною домінантою в місті. І не випадково понад сто років заборонялося зводити будинки вищі Зимового. Задоволений імператор нагородив обер-архітектора званням генерал-майора й орденом Св. Анни. Це були перші і єдині нагороди старого архітектора за 46 років вірної служби!

Через два з половиною місяця життя архітектора перемінилася. Скинувши чоловіка, на трон сіла Катерина II. І відразу ж запанували нові інтереси і нова мода: захоплення французькими енциклопедистами й класицизмом. Старий майстер пишного бароко - Растреллі став не потрібний двору. Марно пропонував він свої послуги герцогу курляндскому і королю Пруссії. Епоха бароко завершилася. Заради хліба насущного йому довелося зайнятися продажем картин, що він привозив з Італії. Растреллі пережив свій час і свою славу.

У жовтні 1770 року Растреллі звернувся з проханням прийняти його в члени Петербурзької академії мистецтв. У січні 1771 року Академія 19-у голосами проти трьох задовольнила його прохання. А у квітні того ж року він помер. Сліди його могили загубилися.


Copyright MyCorp © 2024 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Verification: 4c1d4cd1bb095277